14.11.2009
Автор: Leonid Kanter

В четвер ми прийшли подавати документи на мексиканську візу. Стара тітка-секретар в білому наморднику відразу почала нас пресувати.
- Ми вас з 10-ої години чекаємо! Ви спізнились на дві години!
Ми пояснили їй що нам призначили на 12-ту.
- Ні! – верещала вона – ви неорганізована група! І все в такому дусі.
Поки ми чекали Діана побігла друканути Маґді фотки (на неї потрібна окрема анкета). Вредна тітка вирішила не пускати її в середину. Тоді Маґда гепнула красивою фігуркою об стіл. Від тендітного сувеніру на очах у консула відлетіли крихкі частки. Він ввічливо всміхнувся затиснувши скули…

Тітка в наморднику принципово не впускала маму дитини. Та коли доця обскубла листя з коштовної квітки цербер-секретарка здалася і впустила.

Консул провів бесіду, зняв наші відбитки пальців, зібрав по 36 баксів з усіх, включаючи Маґдаленку, і пообіцяв видати візи наступного ранку. Але не видав…

Була вечірня репетиція, коли Аня погукала мене до телефону.
- Це консул Мексики…
- Леон, гуд івнінг, соррі ви кент гів ту ю візаз тумороу монінг…
В мене серце загепало. Що за фігня?!
- Бат ви кен ду іт ін івнінг…
Забув сказати, що ми перед цим попередили його що наступного дян і дем до амбасади Канади. От він і переживав, що зірве нам зустріч. Вибачитись дзвонив.
85.82 КБ
Вчора ми отримали мексиканську візу. Мульті. На півроку. Далі Канада і Штати.

Leave a Reply