А ми з табуретнимі дєвчонкамі свою поїздку в Москву розфарбували пригодами. Не полетіли на літаку, і навіть у поїзд відмовились сідать. Залишили пацанів з горілкою і бандурою, та рванули автостопом по Азіопам. І чутки, що в Укр-Рос автостоп нікудишній розвіялися димом на вітрі.

Дами, хочу вам розказати, що означає автостоп по-дєвкінскі і за одно, по-дєцкі (Магда проїхала свої перші 900 км)

Хтось думає,що дівчина-автостопщиця виглядає так

Але це тільки в кіно.

Правило перше: не прикрашатися. Треба виглядати просто, спортивно і трохи по-пацанячи. Головне не переборщіть, бо, якщо в такому видоні, то  теж ніхто не зупиниться

Ну, а більше особливих правил для дівчат немає. Хіба, що – не думайте, що нарветесь на якогось ідіота. Не думайте. Бо нарветесь.

Краще знайте, що знайдете нових класних друзів.

Нас всю дорогу питали чи не страшно, прикордонники дозволяли собі виховні розмови провадити: чи не шкода дитину, чому в таку погоду, чому не купити квиток на поїзд і взагалі чим ми думаємо… Ну, що ж у відповідь хотілось запитати чи не шкода їм себе,що проводять дні в пластикових будках, вечори зі співрозмовником-коробкою ТВ, замість танцювати під дощем, сварать його  і все життя збирають на власну машину, економлячи на обідах.  І ще хотілось запитать чи не шкода їм своїх дітей, яких замість мріяти і діяти вчать «як важко жить». Що поробиш ми в різних світах живемо: їм дивитись на КОРДОНИ нам – НЕ ВІДЧУВАТИ кордонів.

До речі, про погоду. З самого ранку був дощ. І весь день.

Ми запаслись дощовиками і терпінням. Поки Маріта стояла на трасі, я забавляла Магду зарядкою. Дзвінок Аліси:

- Їду з Києва з чуваком, щопрямо в Москву, але іншою трасою. Що робити?

Після наради вирішуємо з Марітою, що можемо під»їхати до них,бо ми стартували з Батурина. Передзвонюємо:

-Пізно. Я вже в Кіптях і вже вийшла. Зустрінемося на кордоні.

Аліска везла мені закордонний паспорт. УВАГА МАМАШІ! з громадянським в безвізові країни з дитиною не пускають. І довіреність від тата треба.

Сідаємо в фуру, що везе товар «по чорному». Вино.

Магда в захваті, що така висока машина, всю дорогу видно, ліжко є,купа цяцьоц висить на вікнах. Стрибає по кабіні як навіжена хвилин 10. Від перезбудження засинає.

Ту бі продовження…

На табурете

Я стою на табурете,
видны поле и река
на картине, а на хате
белым дымом облака.

Я сижу на табурете,
это — трон, а я король.
Заставляю всех на свете
посыпать на раны «соль».

Я лежу на табурете,
корчу тонущих Наяд.
В каждой даренной конфете
под обёрткой белый яд.

Я лежу под табуретом,
что-то мне нехорошо…
Пожалей меня на этом,

ДИАНА

3:00 ночі

збираю рюкзак в дорогу. з кімнати виходить Магда, чує тиху музику:

- Золааачкі

- Поставити «Зорачкі»?

-Так.

На 10-ому прослуховуванні треку:

-Буба, мама, Буба,- в ролику з останньої табуретної зустрічі вона впізнала Бубу і ролик їй дуже сподобався, передивилась купу разів.

- Поставити Бубу?

- Так.

ВІдволіклась зайчиком.Хух, можна поміняти непомітно трек. Я не хочу розлюбити «Зорачкі»

Завтра на Обирок.  В четвер зранку стопом їдемо з Маґдою в Москву.

В той час як всі інші на літаках і поїздах:) Катайтесь, катайтесь… Чукотка теплішою не стане і залізницю там не побудують до нашого приїзду.

Тому ми з Малою почнемо тренувати себе в автостопі вже зараз. Точніше я буду тренувати Малу.Максимум ми їздили 250 км, тепер 700 км. Побачимо як вона це витримає…. і я….

Звісно сподіваюсь на перемогу і ввечері того ж дня планую бути в стАліце Расії.

З Богом!

Не всеремось.

Швидкість така, що домовляюсь з людьми про співпрацю вже без особистою зустрічі, просто по телефону.

на все готові, всім задоволені, захоплені і щасливі. Супер!

-А Табурет, так, звичайно, знаю, давайте, давайте…

Пишу в чотири видання. Пізніше розкажу,які. Цікаві, однозначно.

Ді