- No! No!! No!!! – на всі мої запитання не повертаючи голови і не збавляючи ходу відповіла коротко стрижена європейського вигляду дівчина, зі скрипкою і панковим дредованим хвостиком на потилиці. Поруч, так само віднікуючись і плутаючись у довгій спідниці тікала ще одна.
- Дескульпе, ні так ні, набиватись не буду, – сказав я і зупинився.
Почувши незнайому заокеанську мову дівчата теж зупинились і вибачились.

Привет Паша, он же Корвин.
Не в первый раз пишу тебе но в последний.
Мне жаль что ты так и не побывал не на одном нашем фестивале, променяв их на музеи авиации.
Ты бывалый турист и, к сожалению, так и не решился вкусить другой жизни, жизни бродячего артиста. Дело твое.
Опыт которым ты делишся с читателями наших информресурсов совсем другого характера. Я пытался объяснить это тебе . Но наши дороги так и не пересеклись за полгода творческой экспедиции. делаю вывод что они так и не пересекуться. А если и да, то это не важно.
Творческая экспедиция кроме множества прав и свобод, подразумевает некую меру ответственности. Ты о ней знаешь. И тем не менее не приехал даже на тот фест, организатором которого, якобы, являлся.
Желаю тебе всего наилучшего и отключаю тебе писательские опции автора. Для твоих путевый заметок есть много сайтов путешественников.
Спасибо за понимание.

Магда хропла, а ми з Діаною грали на світанку в дорослі ігри, аж раптом машину хтось штовхнув. Завмерли прислухались. Штовхнули вдруге. Втретє.
- Це хтось зачепив паркуючись?
Ще раз штовхнули.
- Евакуатор, мать! – тремтячими руками панічно одягаю труси, штани, футболку, – не голим же до них вибігати. Трухнуло ще кілька разів.

10.05.2010
Toronto, Canada
44-ий день Шляху

У кожної країни є ключик для її пізнання. Канада не виразна, Канада багатолика, Канада гарно удає з себе чемну. Всі громади тут гуртуються за мовно-національною ознакою. Маленька Україна, маленька Росія, маленька Італія, маленьку Корея та ін.

Як потрапити в саму суть, в серце країни, на велику гору, з якої відкриється все?

Менше місяця пройшло з тих пір, як ми перетнули кордон зі Штатами. І ось мене заарештовано. Сиджу у невеличкій камері міста Торонто. Ось судді у мантіях, прокурор і адвокат. Привіт, Канадо!

Сьогодні рівно місяць, як ми в дорозі.
Зазвичай ми довше двох-трьох днів в одному місці не затримуємось. А тут уже третій тиждень в Торонто. І, що характерно спілкуємось переважно з українцями.
Чи варто було їхати за тридесять земель, щоб потрапити в українську громаду? Ці самі теми, ці самі питання і проблеми, є і в українських українців. Та на відміну від наших, тутешні не мають живої підпитки. Виїхавши з України хто десять, хто двадцять, а хто і п’ятдесят років тому, вони отримують інфу лише з медіа.
А медійники, знаючи що «хаває піпл», годують їх гарячим та скандальним, наступаючи на болючі мозолі і підтримуючи вогонь ненависті.

Українська громада в Канаді вельми злагоджена, видають свої газети, мають свої радіо та телепрограми, церкви та школи. Проводять заходи різні. Днями нас запросили на вечір пам’яті Василя Симоненка. Ліворуч прапор Канади, праворуч України. Пафосні промови та вірші, що читці їх виконують з придихом.

василь симоненко