<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?>
<rss version="2.0"
	xmlns:content="http://purl.org/rss/1.0/modules/content/"
	xmlns:wfw="http://wellformedweb.org/CommentAPI/"
	xmlns:dc="http://purl.org/dc/elements/1.1/"
	xmlns:atom="http://www.w3.org/2005/Atom"
	xmlns:sy="http://purl.org/rss/1.0/modules/syndication/"
	xmlns:slash="http://purl.org/rss/1.0/modules/slash/"
	>

<channel>
	<title>С Табуретом через континенты &#187; автостоп</title>
	<atom:link href="http://taburet.org/tags/avtostop/feed" rel="self" type="application/rss+xml" />
	<link>http://taburet.org</link>
	<description>Международная творческая арт-экспедиция</description>
	<lastBuildDate>Wed, 04 May 2011 22:17:13 +0000</lastBuildDate>
	<language>en</language>
	<sy:updatePeriod>hourly</sy:updatePeriod>
	<sy:updateFrequency>1</sy:updateFrequency>
	<generator>http://wordpress.org/?v=3.0.1</generator>
		<item>
		<title>як кордон Еквадору був зачинений вперше за 10 років</title>
		<link>http://taburet.org/2010/11/30/3998</link>
		<comments>http://taburet.org/2010/11/30/3998#comments</comments>
		<pubDate>Tue, 30 Nov 2010 16:50:23 +0000</pubDate>
		<dc:creator>Leonid Kanter</dc:creator>
				<category><![CDATA[Украинская команда]]></category>
		<category><![CDATA[colombia]]></category>
		<category><![CDATA[ecuador]]></category>
		<category><![CDATA[ukrainian team]]></category>
		<category><![CDATA[автостоп]]></category>
		<category><![CDATA[дорога]]></category>
		<category><![CDATA[льонька]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://taburet.org/?p=3998</guid>
		<description><![CDATA[<p><img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/ment.jpg" alt="" width="500" height="375" /><br />
П’ять днів у місті Мереджін були не схожими на всю іншу подорож. Життя у палаці, басейн, сауна, танці і смачна їжа українською кухні швидко поставили мене на ноги.<!--more--><br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/studio.jpg" alt="" width="500" height="375" /><br />
Тільки поремонтував фотоапарат у Панамі, як нова проблема – поламався мотор у шторках  відеокамері. На ремонт мотору у мене грошей не було, тому я просто попросив виламати шторки. На їх місце поставили захисну лінзу і кришку від фотіка. І хоч це обійшлось по-божеськи в тридцятку баксів, все ж сильно підірвало мій і без того скромний бюджет. Решту часу по дорогущій Колумбії довелось подорожувати з 10 тисячами, що дорівнюють 5 баксів.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/svynky.jpg" alt="" width="500" height="375" /><br />
Вантажівки в усіх напрямках ходять з головної площі міста Мереджін називається просто &#8211; пласа Майоріста. «Камйонів» там безліч, але як знайти той, що довезе до Калі? Я довго тинявся оміж рамп, аж поки, як завжди випадково, не зустрів директора вантажеперевізної компанії.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/placa-central.jpg" alt="" width="500" height="375" /><br />
Шановний сеньйор Маурісіо сам підійшов до мене і спитав як справи. Я щиро відповів «маль», бо неможу знайти потрібну машину. Синьйору така ситуація не сподобалась. Він клацнув пальцями і дав розпорядження. Я не чув, що саме він говорив своєму помічникові, але той відразу запросив мене у кафе.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/vista.jpg" alt="" width="500" height="375" /><br />
Часом на мене нападають дурацькі приливи чи то скромності, чи то гордості. І хоч я і був голодний, та від пригощення відмовився. Помічник сів їсти сам. Не відволікаючись від тарілки він розпитував водіїв хто куди їде. Врешті домовився з одним.<br />
-	Ти поїдеш з ним до Арменії. Це поруч з Калі, &#8211; з цими словами він простягнув водієві 60 тисяч песо (30 доларів) і щось пробубнив.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/_negr.jpg" alt="" width="500" height="375" /><br />
-	Дякую. Це ви за мене заплатили? – раптом я почув свій власний голос наче зі сторони, &#8211; не треба цього робити! За час дороги я розповім цьому чоловікові масу цікавих історій, які він ніде більше не почує! Це буде справедливий взаємо обмін! Гроші тут ні до чого!<br />
Помічник здивовано стис плечима і забрав гроші з руки вкрай розгубленого водія. Ми вирушили. Після соїх самовпевнених заяв, щойно на рівному місці втративши значну суму грошей водій насуплено мовчав.<br />
Я ж намагався жартувати і підтримувати веселу бесіду, яка звісно не клеїлась. Поки водій завантажував вантажівку на різних складах міста я дрімав і думав про свій напад.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/myaso.jpg" alt="" width="500" height="375" /><br />
Гроші, які пропонував Помічник звісно були не його власними я грішми компанії. Компанії, у розпорядженні якої кілька сот вантажівок. Для цього бізнесу 30 баксів непомітна крапля у морі. Помічник напевно давав ці гроші не у вигляді зарплати водієві, а як добові на пасажира, якого директор наказав відвезти куди слід.<br />
Мені було соромно за свою пиху. Які тепер цікаві історії? Я хотів скоріше залишити цю машину. Бог змилостивився.<br />
- Ти знаєш, &#8211; раптом сказав водій, &#8211; я не їду в Арменію, а лише у Перейру. Пересідай он до тих хлопців, вони тебе довезуть.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/visluk.jpg" alt="" width="500" height="375" /><br />
Хлопці були веселі. Віліям, дуже стурбований сексуальними питаннями, все діставав таблетку для підсилення потенції, яку він тримав на серці.<br />
«Три  години!» &#8211; радісно вигукував він, вихваляючись таблеткою перед пишногрудими продавщицями у придорожньому кафе. Ті схвально хитали головами, дивлячись на сексуального гіганта із захопленням.<br />
Віліян весь час пропонував мені скористатись послугами дорожніх шлюх показуючи то на одну то на іншу красуню.<br />
-	Давай украняно! Я плачу! Ти не уявляєш як добре вони чупають! (chupar &#8211; смоктати)<br />
-	Дякую, мені <a href="http://community.livejournal.com/ztaburetom/473116.html">вистачає жіночої уваги</a>. Краще купи собі. З&raquo;їж свою диво-таблетку, щоб вона тебе три години чупала.<br />
Всі сім годин ми жартували дурацькі жарти і гучно ржали. Ночував у п’ятизірковому готелі «Los papas» &#8211; на мішках картоплі у кузові вантажівки.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/drivers.jpg" alt="" width="500" height="375" /><br />
Мені наснився страшний сон, наче огидний жебрак просить у мене грошей. Я кажу йому що не маю. Він багатозначно зубоскалить. Раптовий удар по голові ззаду. Я встигаю сказати «будь-ласка не треба…» І прокидаюсь.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/bomzh.jpg" alt="" width="500" height="375" /><br />
Колумбія багата країна. В ній видобувають нафту, золото і уран. Чудове географічне розташування, вихід на обидва океани, дозволяє вести активну торгівлю як з Європою так і з Азією.<br />
Розташована поблизу екватора, Колумбія має на своїй території три різні клімати, незмінні протягом року. Картахена – спекотне узбережжя Атлантики, вічно холодні Богота і Пасто, розташовані високо у горах і поміряний Мереджін, відомий найкрасивішими дівчатами у Південній Америці.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/krasa.jpg" alt="" width="500" height="375" /><br />
Кокаїн, маріхуана і решта психотропів тут і правда активно вирощуються, але споживаються лише убогими верствами населення. В основному все іде на продаж туристам.<br />
У країні діє угрупування «Горія». На початку організація мала ліворадикальний напрямок і боролась проти корумпованої влади. Маючи народну любов і підтримку «горія» були невловимі.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/teroristas.jpg" alt="" width="500" height="196" /><br />
За допомогою підкупів і шантажу провладні військові підрозділи винищили більшість лідерів і з робінгудівської організації утворилось злочинне угрупування, яке сьогодні, переважно займається торгівлею наркотиками та людьми.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/_film.jpg" alt="" width="500" height="375" /><br />
У Калі я познайомився з молодими кінематографістами і знявся у епізоді колумбійської короткометражки. Ввечері отримав урок румби натомість навчив акторів українській абетці.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/wrigter.jpg" alt="" width="500" height="375" /></p>
<p><img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/boxes.jpg" alt="" width="500" height="599" /><br />
Зранку топав три години намагаючись вийти з безкінечного міста і врешті отримав винагороду. Мене підібрав Карлос, якому потрібен був попутчик, аби не заснути у довгій дорозі до Пасто.<br />
Карлос &#8211; менеджер великої торгівельної компанії, яка займається повітряними та водними вантажоперевезеннями у Європу, Штати та Азію їхав проконтролювати погрузку танкера, що прямував Китай.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/palac.jpg" alt="" width="500" height="667" /><br />
Це мені нагадало <a href="http://community.livejournal.com/ztaburetom/432099.html">зустріч з Папандопало у Гватемалі</a>. Марнотратний чи то щиросердий Карлос при кожному випадку лишав кілька тисяч «на чай». По дорозі він все таки вирішив півгодинки подрімати, але замість відкинутись на сидуху, яка це роблять всі нормальні люди, він зняв номери по десять баксів для кожного з нас. І знов мені наснився жахливий сон про волоцюгу який просить гроші, за тим удар по голові. Бух!<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/boracho.jpg" alt="" width="500" height="375" /><br />
- Сеньйор! Півгодини пройшло, прокидайтесь! – гукає гувернантка.<br />
Ввечері ми дістались Пасто. Я думав їхати на еквадоріанський кордон, але Карлос запропонував переночувати у готелі і їхати зранку.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/_gory.jpg" alt="" width="500" height="375" /><br />
Чим можна віддячити людині за таку доброту? 28 грудня 2011 року я планую організувати в Україні 3-тю міжнародну асамблею з табуретом. Запросити всіх чудових, добрих і творчих  людей яких ми зустріли на цьому Шляху. Фестиваль буде проходити у вигляді подорожі по Україні. Для артистів це буде турне, для решти знайомство цікавими людьми і унікальними традиціями. Це буде моя плата всім тим, хто не поцурався дати трохи тепла незнайомому волоцюзі.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/vantazhnyky.jpg" alt="" width="500" height="375" /><br />
У Пасто намічалось свято. Це буле репетиція карнавалу «бланко і негро», який відбудеться тут 5 січня 2011 року. Концепція фестивалю полягає у представленні чорної і білої культури Колумбії. В перший день виступають чорні, які приїжджають у Пасто з усієї країни. На другий день майданчики надаються білим. Місцевий секретар освіти, який віз мене на кордон, стверджує, що це дуже добре свято. Що воно великою мірою єднає різнокольоровий колумбійський народ.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/negra.jpg" alt="" width="500" height="456" /><br />
Кордон Колумбія-Еквадор був зачинений. Перетнувши десятки кордонів я бачив подібне уперше.<br />
Але виявилось що мені просто пощастило. Подібний «вихідний» трапляється раз на десять років з причини перепису населення.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/kordon.jpg" alt="" width="500" height="375" /><br />
Англійці, французи, канадійці, італійці, аргентинці – кого тут тільки не було. Вони лежали, сиділи, бухали, грали в карти, читали книжки та правили теревені в очікуванні п’ятої години – часу коли кордон відчинять.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/policia.jpg" alt="" width="500" height="375" /><br />
Тут поблизу Екватора день і ніч круглий рік по дванадцять годин. Тому о п’ятій уже вечоріло. Крім того було страшенно холодно і я дуже хотів доїхати до столиці Еквадору, міста <span style="text-decoration: line-through;">Калі</span> Кіто. П’ятихвилинний  концерт на дримбі і от уже прикордонники усаджують мене в попутну машину до найближчого містечка. А там молоді поліцейські, вражені божевільним проектом домовляються з водієм автобуса.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/bus.jpg" alt="" width="500" height="375" /><br />
Я прокинувся у пустому автобусі. Водій забув мене погукати на вихід. Довелось шукати зворотній автобус, а тоді іти пішки. І, врешті, близько другої ночі я їв гаряче печеня, яке приготувала мені Діана.<br />
Магда мирно хропла, а поруч її голови примостилось малюсіньке сіре кошенятко.</p>
<hr />
<p><small>&copy; Leonid Kanter for <a href="http://taburet.org">С Табуретом через континенты</a>, 2010. |
<a href="http://taburet.org/2010/11/30/3998">Permalink</a> |
<a href="http://taburet.org/2010/11/30/3998#comments">No comment</a> |
Add to
<a href="http://del.icio.us/post?url=http://taburet.org/2010/11/30/3998&amp;title=як кордон Еквадору був зачинений вперше за 10 років">del.icio.us</a>
<br/>
Post tags: <a href="http://taburet.org/tags/colombia" rel="tag">colombia</a>, <a href="http://taburet.org/tags/ecuador" rel="tag">ecuador</a>, <a href="http://taburet.org/tags/ukrainian-team" rel="tag">ukrainian team</a>, <a href="http://taburet.org/tags/avtostop" rel="tag">автостоп</a>, <a href="http://taburet.org/tags/doroga" rel="tag">дорога</a>, <a href="http://taburet.org/tags/lonka" rel="tag">льонька</a><br/>
</small></p>
<p><small>Feed enhanced by <a href='http://planetozh.com/blog/my-projects/wordpress-plugin-better-feed-rss/'>Better Feed</a> from  <a href='http://planetozh.com/blog/'>Ozh</a></small></p>
]]></description>
		<wfw:commentRss>http://taburet.org/2010/11/30/3998/feed</wfw:commentRss>
		<slash:comments>0</slash:comments>
		</item>
		<item>
		<title>про те як у колумбії льонька захворів і вписався жити у палац</title>
		<link>http://taburet.org/2010/11/20/3987</link>
		<comments>http://taburet.org/2010/11/20/3987#comments</comments>
		<pubDate>Sat, 20 Nov 2010 20:35:45 +0000</pubDate>
		<dc:creator>Leonid Kanter</dc:creator>
				<category><![CDATA[Украинская команда]]></category>
		<category><![CDATA[colombia]]></category>
		<category><![CDATA[автостоп]]></category>
		<category><![CDATA[гори]]></category>
		<category><![CDATA[земля]]></category>
		<category><![CDATA[мегаполіс]]></category>
		<category><![CDATA[хвороба]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://taburet.org/?p=3987</guid>
		<description><![CDATA[<p>Висадившись в Колумбійському порту «Турбо», досить злачному містечку, звідки у Центральну і Північну Америку відправляють  легальні і інші товари, ми вирішили не залипати. Діана з Магдою сіла на автобус,  а я скоренько вийшов на трасу.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/konyk.jpg" alt="" width="500" height="375" /><br />
Стояв сонячний день і після тривалих пригод на морі і островах, відчуття Великої Землі під ногами додавало натхнення.<br />
Автостоп був нікудишній. Транспортні засоби, переважно мотоцикли і кінські упряжки. Машини проходять одна за годину, та й та повна-повнісінька.<br />
Мені на хвіст упав австрієць Петя, з яким ми познайомились на вантажному кораблі. Він збирався їхати в Боготу, щоб звідти взяти літак до Амазонії.<br />
<!--more-->Розпитавши місцевих, я дізнався, що авто потік не завжди такий. Просто сьогодні на трасі забастовка. У одному з ближніх поселень перекрита траса. Коли мітинг закінчиться ніхто не знає. Проходу немає навіть пішоходам.<br />
Тим не менше ми вирішили спробувати пройти, не стояти ж по тупому на  трасі. Петя пер два рюкзака.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/petya_3.jpg" alt="" width="500" height="375" /><br />
Один, з потрібними речами, він завжди тримав при собі. Другий намагався пристроїте де тільки була нагода. Що саме у великому рюкзаку займало стільки місця він сказати не міг, але сам над собою сміючись сказав, що там лежить купа лайна яким він не користується.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/mityng.jpg" alt="" width="500" height="375" /><br />
Через годину ходу нас гостинно підібрав маленький автобус і привіз під саму акцію протесту в селі. Вона проходила на мосту. Під яким стрімко неслась гірська річка. Проти чого протестували мені було не цікаво. Але наразі вимагали приїзду в село губернатора. На розмову з народом. А поки він не приїде ні машинам, ні людям проходу не буде, &#8211; заявили демонстранти.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/petya.jpg" alt="" width="500" height="375" /><br />
Я зїв гарячий і смачнючий солоний сирник і розпитавши місцевих пішов шукати брод. Трафік через брод був активний і місцеві розумахи вигадали бізнес – носити людей через воду.<br />
- Є обмеження по вазі? – жартували двоє бізнесменів, поки ми під роздягались готуючись до переправи.<br />
- Є. Але ви двоє під норму підпадаєте, &#8211; в свою чергу скалив зуби міцний молодий негр.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/pereprava_2.jpg" alt="" width="500" height="375" /><br />
Петя  підслизнувся під вагою рюкзака і упав замазавшись з ніг до голови у берегову багнюку. Потім упав вдруге під час переходу намочивши обидва рюкзаки. Насміявшись з австрійської недотепності негр допоміг перенести рюкзаки.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/pereprava.jpg" alt="" width="500" height="375" /><br />
В цей час на протилежному березі я тільки хотів зняти і викрутити труси, як на зустріч вийшло четверо агресивних молодиків з палицями.<br />
-	Кепасо? – питаю<br />
-	Ми тут дорогу перекрили не з проста. Іде мітинг. Цей засаджений бананами і огороджений колючим дротом берег – город нашої сім’ї.<br />
-	Так що пройти не можна?<br />
-	Тобі можна, бо тим сам перейшов. А ці двоє мудозвонів перед тобою пройшли, урядовці. Хулі вони сухими з води вийшли? Так що ти, вася, &#8211; це вже вони до негра говорили, ще раз кого перенесеш добряче отримаєш. Що не ясно?<br />
-	Ясно, &#8211; потупив очі негр.<br />
-	Проходиш? – мене питають<br />
-	Взагалі-то я труси хотів віджати…<br />
-	Ааа, давай-давай, &#8211; поки я голий викручую труси всі ржуть і на тому і на цьому березі.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/lyudy.jpg" alt="" width="500" height="375" /><br />
Разом з усіма сміється і Петя, поки не виявилось щовін забув на тому березі свої сандалі. Довелось йому знову роздягатись і вертатись.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/petya_2.jpg" alt="" width="500" height="375" /><br />
Після переправи ми ішли добру годину і від моїх бувалих сандалів відірвалися підошви. Я ішов босий по гарячому асфальту, аж поки нас не підібрала фура з навозом. Проїхавши пару кілометрів фура поламалась і, після кількох марних спроб «підкуритися» і наївного намагання штовхнути ручками ми стали чекали поки на інші фури. Цікаво, що «штовхання» відбулося без канату, як це зазвичай роблять у нас. А тупо, ніби плечем, одна вантажівка дупою уперлась в іншу і здала назад.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/___track.jpg" alt="" width="500" height="375" /><br />
У містечку Тігородон я відразу пішов до ремонту взуття. Напевно після двох тижнів без цивілізація я набув специфічного вигляду, чи то Колумбія так ставиться до подорожніх, але ретельно прошивши і проклеївши мої сандалі майстер відмовився взяти з мене гроші. Так само як власник Інтернет-кафе. Хоча я був єдиним клієнтом, який просидів до першої години ночі. Перед виходом хлопець дістав з шафи і подарував мені сорочку.<br />
Зранку, коли я вже стояв на трасі, під’їхав велосипедист, привітався, наче ми давно знайомі і висипавши мені в долоню мідяки попросив купити булочку. Я подумав, що йому лінь злізати з велика, але виявилось та булочка була призначена мені.<br />
За ним приїхав молочник, про зустріч з яким я так мріяв вчора і дав мені літр домашнього молока. Я випив його залпом, не зважаючи на крики молочника, що свіже молоко шкідливе.<br />
Стоп був препоганий, ми проїжджали по трошку надовго залипаючи в проміжках. Були навіть застопили танк, але у пацанів не було місця для Петіного рюкзака.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/tank.jpg" alt="" width="500" height="315" /><br />
Так сяк ми доїхали до села Мутата в якому був шанс сісти  у вантажівку з бананоперевезення. Ми стали біля пропускного пункту і тут мене погукала Лей.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/ley_2.jpg" alt="" width="500" height="375" /><br />
Продавщиця напоїв, вона пригостила мене водою, а Петю пивом. Після цього прийшла вантажівка і я сказав: «Петя, ця фура тебе забере. Наступна моя. Іди і говори з водієм». За п’ять хвилин щасливий австріяк надуваючи жили на голові закидав свій рюкзак на гору бананів. А я лишився тріщати з красоткою, аж поки її робочий день не закінчився, вона не зачинила кіоск і не пішла до дому.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/ley.jpg" alt="" width="500" height="375" /><br />
Почався дощ і сіло сонце. Фури більше не приходили. Я сидів і сподівався на диво.  Ним став Хорхе. Спершу відморозившись, що ніби в нього вже є пасажири, він потім підійшов до мене сам і сказав поїхали.<br />
Хорхе пару років тому міцно повірив в Бога і відтак не любить ані цигарки, ані пиво, ані красивих жінок, яких у Колумбії більшість.<br />
Він співає у церковному хорі пісні під супровід синтезатора, їх ми і слухали наступну добу. Вночі гірську дорогу, розмиту дощами, перекриває поліція. Тому ми стали на да дві години. Хорхе повісив в кузові гамак, я розклався на мішках какао і кукурудзяної крупи.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/mishky.jpg" alt="" width="500" height="375" /><br />
Мокрий і з босими ногами, в мене зуб на зуб не потрапляв. Але пара з рота підтверджувала, що життя у мені ще теплиться.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/ranok.jpg" alt="" width="500" height="375" /><br />
На світанку Хорхе став на краю урвища, підняв руки до неба і гаряче молився. Його молитва допомогла, ранок був сонячний і  ми швидко доїхали до місця обвалу.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/rumpa.jpg" alt="" width="500" height="375" /><br />
Тут вантажівки проповзали по черзі, то в оди н то в другий бік. Кожна десята з них загрузала і її поволі викопували два кугута з сапками, які в такий спосіб заробляли собі на хліб. Крім цих розумників, були ще продавці їжі, води і цигарок, які спритно ходили вздовж колійки пропонуючи свої товари.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/probka.jpg" alt="" width="500" height="349" /></p>
<p><img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/robochy.jpg" alt="" width="500" height="375" /><br />
Нарешті приїхав державний трактор і дорогу почистили.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/traktor.jpg" alt="" width="500" height="375" /><br />
Але таких обвалів виявилось багато. Я заздрісно згадував <a href="http://community.livejournal.com/ztaburetom/469751.html">пост Колюні про те, як він нісся по цих схилах</a>. Ми ж зупинялись на кожному повороті  і чекали, чекали, чекали.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/_pacan.jpg" alt="" width="500" height="375" /><br />
Нажаль через обвал був закритий і пятикілометровий тунель. Тому ми ще кілька годин повзли по старій гірській трасі. Від температури, перепаду висот, недосипу і голоду я почував себе жахливо.<br />
Крім того страшенно болів забити стрибанням на хвилях копчик і я не міг без болю всидіти на місці.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/robochi.jpg" alt="" width="500" height="375" /><br />
Коли ми приїхали в Мереджін у мене заклало одне вухо і не попускає досі. Голова тріщала від болю. Ніс набух як бубон. Щоки палали. Я попрощався з Хорхе і пішов шукати вписку в каучсьорфінгу. Зазвичай надсилаючи листи лише красуням і митцям-дивакам, цього разу я швидко слав запити всім підряд. Мені негайно потрібен був гарячий душ і сон у теплі.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/gory.jpg" alt="" width="500" height="375" /><br />
За десять хвилин мені відповів Натан. Він сказав що у нього можна вписатись і вислав адресу. На запитання в якому це районі, чи який транспорт туди іде він не відповідав і я на непевних ногах вирушив на його пошуки.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/__maria.jpg" alt="" width="500" height="375" /><br />
На відміну від Панами, де адрес немає зовсім, а лише орієнтири типу «жовтий будинк і за ним… » чи «від готелю мірамар три світлофора» в Колумбії адреси є. Але вони схожі на якісь зашифровані повідомлення. Ось що надіслав мені Натан: «Calle 7D, 43c23 in the Astorga Lofts, Ap. 1107». Через дві години пошуків, за допомогою десятків перехожих, ментів і таксистів, ледь чуючи їхні відповіді одним вухом і бубнячи сопливим носом я все-таки розшифрував загадку і його вичислив.<br />
Стежка до будинку ішла через напівтемний безлюдний парк. Несподівано з кущів вискочило п’ятеро молодиків. «Пашла жара. <a href="http://community.livejournal.com/ztaburetom/466410.html">Буратіно частина друга</a>» &#8211; подумав я.<br />
-	Будеш? – спитали пацани простягаючи мені в косяк.<br />
-	Пура, сін табако? – спитав я.<br />
-	Ага, &#8211; відповіли пацани…<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/ap_3.jpg" alt="" width="500" height="375" /><br />
Це був здоровенний хай-тек будинок. На моє здивування консьєрж сказав, що Натан був і пішов. Але, там здається є інший мучачо. Так що можна підніматись.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/ap-2.jpg" alt="" width="500" height="375" /><br />
Я піднявся у модерновому ліфті. І вийшов на одинадцятому поверсі. В хаті нікого не було. Ошелешений подіями в парку, дорогою, хворобою я присів на гладеньку плитку біля хати. І тут прийшов Натан.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/ap_1.jpg" alt="" width="500" height="375" /><br />
Він американець. <a href="http://natebunger.com">Живе тут і заробляє бабки в Інтернеті. Пише книгу «Як жити щасливо</a>». Він знає як забезпечити собі високий рівень життя в будь-якій країні світу. Подорожував по Південній Америці. Бездарно вивчає іспанську, ходить на танці і по дівках.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/ap_5.jpg" alt="" width="500" height="375" /><br />
Хата яку він знімає схоже на маленький палац на одну людину. Тут є кінотеатр, велетенська аудіо система, гігантські вікна з видом на все місто, ванна, схожа на басейн, пральна машина тощо.<br />
Спершу Натан не доганяв хто я і що. Ще б пак, приперлось таке напівмертве, брудне створіння яке <a href="http://infoporn.org.ua/2010/11/19/ndanc_karybs%27kogo_morya">два тижні прожило на островах</a>. Але коли я прийняв душ і перевдягнувся в його модні шмотки, включаючи взуття то значно вилюднів.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/ap_6.jpg" alt="" width="500" height="375" /><br />
- Я граю в гру. Ось так як у тебе за столом стоять чотири стільці у мене теж стояло чотири<br />
табурета. Одного дня я прикольну вся віднести їх до океану. Пройшло 5 років і от уже в дорозі останній. Їду без грошей, відмовлячи собі в усьому крім найнеобхіднішого, але маю свободу, якої не мають навіть мільйонери.<br />
- Та ну нафіг… &#8211; тільки і міг вимовити Натан. Крута яка гра!<br />
Ми прогулялись і в бесіді вийшли на те, що він яскравий представник капіталізму, а я соціалізму і домовились поділитись один з одним свої досвідом щастя.<br />
<img src="http://ljplus.ru/img4/s/t/staburetom/ap_4.jpg" alt="" width="500" height="375" /><br />
Сьогодні я хворий, вухо не чує, з носа ллє, болить горло, кидає в жар, коротко кажучи фігово дуже, але Натан сказав,що я можу пожити в нього тиждень. Він дав мені ключі від свого палацу і пароль до Інтернету. Сказав що купить продукти, якщо я готовий щось приготувати. Я відповів з радістю. Ввечері плануємо вечірку-перегляд на його домашньому кінотеатрі.</p>
<hr />
<p><small>&copy; Leonid Kanter for <a href="http://taburet.org">С Табуретом через континенты</a>, 2010. |
<a href="http://taburet.org/2010/11/20/3987">Permalink</a> |
<a href="http://taburet.org/2010/11/20/3987#comments">2 comments</a> |
Add to
<a href="http://del.icio.us/post?url=http://taburet.org/2010/11/20/3987&amp;title=про те як у колумбії льонька захворів і вписався жити у палац">del.icio.us</a>
<br/>
Post tags: <a href="http://taburet.org/tags/colombia" rel="tag">colombia</a>, <a href="http://taburet.org/tags/avtostop" rel="tag">автостоп</a>, <a href="http://taburet.org/tags/gori" rel="tag">гори</a>, <a href="http://taburet.org/tags/zemlya" rel="tag">земля</a>, <a href="http://taburet.org/tags/megapolis" rel="tag">мегаполіс</a>, <a href="http://taburet.org/tags/hvoroba" rel="tag">хвороба</a><br/>
</small></p>
<p><small>Feed enhanced by <a href='http://planetozh.com/blog/my-projects/wordpress-plugin-better-feed-rss/'>Better Feed</a> from  <a href='http://planetozh.com/blog/'>Ozh</a></small></p>
]]></description>
		<wfw:commentRss>http://taburet.org/2010/11/20/3987/feed</wfw:commentRss>
		<slash:comments>2</slash:comments>
		</item>
		<item>
		<title>Elephant butte</title>
		<link>http://taburet.org/2010/08/16/3773</link>
		<comments>http://taburet.org/2010/08/16/3773#comments</comments>
		<pubDate>Mon, 16 Aug 2010 04:33:07 +0000</pubDate>
		<dc:creator>mars</dc:creator>
				<category><![CDATA[Российская команда]]></category>
		<category><![CDATA[С Табуретом]]></category>
		<category><![CDATA[russian team]]></category>
		<category><![CDATA[USA]]></category>
		<category><![CDATA[автостоп]]></category>
		<category><![CDATA[Марс]]></category>
		<category><![CDATA[Оля]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://taburet.org/?p=3773</guid>
		<description><![CDATA[<p>Засиделись мы в Альбукерках. Покинули город самыми последними. Долго искали подходящий городской автобус, для того, чтобы выбратся на трассу. У них здесь не все автобусы ездят по воскресеньям. А когда нашли, то сразу уехали на 150 миль. Даже рюкзаки не упели снять.<br />
Разговаривали о том, о сем. Кентон рассказывал о том,  что он сейчас работает, но через 4 года пойдет на пенсию и будет путешествовать как мы. Пенсия 2000 долларов, не так много, но намного больше чем у моих родителей.<br />
Вначале казалось, что я говорю потому, что дожен говорить. Потом, что, ну ладно &laquo;раз должен&raquo;, тогда не буду. Но я говорил и расслабился. Наш разговор продожался с небольшими и легкими паузами. И я почуствовал, что нам просто приятно общаться друг с другом. И в этот момент он предложил разместить нас в своем доме на ночь.<!--more--><br />
Я почему-то сразу обрадовался.<br />
Оля: А на автобус мы завтра успеем?<br />
Я:Нет<br />
Оля:Ну тогда поехали дальше.<br />
Хорошо.<br />
Сообщили о своем решении Кентону. А я сам себе думаю. Это похоже на то, как мы тогда с Ласом согласились сходить на небольшой трек в горы, не смотря на то, что нам &laquo;надо было&raquo; в Лос Анжелес. И даже взгруснул оттого, что так легко согласился увезти себя от чувака, у которого дом 1941 года постройки, за который он платит аредну 260 долларов. От чувака, который вырастил шестерых детей и сконструировал из велика девайс, который ездит на спирте. От чувака, который охотиться на оленей с луком и ловит рыбу на озере, на которое ступала нога <a href="http://community.livejournal.com/ztaburetom/400334.html">беларусская</a>, но было отвергнуто в качестве места для проведения фестиваля. И который любит плавать и сплавал бы сегодня не надолго. И после всего этого говорю:<br />
А може&#8230;<br />
Оля: Что, хочешь остаться?<br />
Марс: Давай, остамся до завтра, прикольно же.<br />
Оля:Нууу<br />
Кентон мы остаемся.  </p>
<p>Когда мы приехали на озеро, то я подумал, что оказался в раю.<br />
<a class="shutterset_" href='http://taburet.org/wp-content/gallery/mars/elephunt-butte.jpg' title=''><img src='http://taburet.org/wp-content/gallery/mars/thumbs/thumbs_elephunt-butte.jpg' alt='elephunt-butte' class='ngg-singlepic ngg-center' /></a><br />
Видите слона на фотографии? А он есть.<br />
Озеро называется Elephant butte.  Вода не теплая не холодная, идеальная. Я сплавал до остравка. Метров 800 туда-обратно. Пока я плавал ко мне подплывали лодки и прочие водные транспорты с вопросом все ли в порядке. Раз девять, но даже это не обломало.<br />
Вечером пришел сын Кентана, Фрай, мы курили ганжубас и болтали обо всем.<br />
 Все еще в Соединненых штатах Америке! Fuck Yeah!<br />
P. S. Приз тому, кто пришлет правильный перевод последнего предложения.</p>
<hr />
<p><small>&copy; mars for <a href="http://taburet.org">С Табуретом через континенты</a>, 2010. |
<a href="http://taburet.org/2010/08/16/3773">Permalink</a> |
<a href="http://taburet.org/2010/08/16/3773#comments">No comment</a> |
Add to
<a href="http://del.icio.us/post?url=http://taburet.org/2010/08/16/3773&amp;title=Elephant butte">del.icio.us</a>
<br/>
Post tags: <a href="http://taburet.org/tags/russian-team" rel="tag">russian team</a>, <a href="http://taburet.org/tags/usa" rel="tag">USA</a>, <a href="http://taburet.org/tags/avtostop" rel="tag">автостоп</a>, <a href="http://taburet.org/tags/mars" rel="tag">Марс</a>, <a href="http://taburet.org/tags/olya" rel="tag">Оля</a><br/>
</small></p>
<p><small>Feed enhanced by <a href='http://planetozh.com/blog/my-projects/wordpress-plugin-better-feed-rss/'>Better Feed</a> from  <a href='http://planetozh.com/blog/'>Ozh</a></small></p>
]]></description>
		<wfw:commentRss>http://taburet.org/2010/08/16/3773/feed</wfw:commentRss>
		<slash:comments>0</slash:comments>
		</item>
		<item>
		<title>Modern-art</title>
		<link>http://taburet.org/2010/08/16/3766</link>
		<comments>http://taburet.org/2010/08/16/3766#comments</comments>
		<pubDate>Mon, 16 Aug 2010 03:50:08 +0000</pubDate>
		<dc:creator>Lostinnebula</dc:creator>
				<category><![CDATA[Российская команда]]></category>
		<category><![CDATA[С Табуретом]]></category>
		<category><![CDATA[ABQ]]></category>
		<category><![CDATA[NM]]></category>
		<category><![CDATA[russian team]]></category>
		<category><![CDATA[USA]]></category>
		<category><![CDATA[автостоп]]></category>
		<category><![CDATA[Марс]]></category>
		<category><![CDATA[Оля]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://taburet.org/?p=3766</guid>
		<description><![CDATA[<p><a class="shutterset_" href='http://taburet.org/wp-content/gallery/ln_usa/map.jpg' title=''><img src='http://taburet.org/wp-content/gallery/ln_usa/thumbs/thumbs_map.jpg' alt='map' class='ngg-singlepic ngg-center' /></a></p>
<p>Наконец мы с Марселем отправились в сторону Мексики. Люся с Ласом, которые уехали в среду, советовали нам на автобусах выехать подальше за город. Мы совету вняли и нашли в инете <a href="http://www.cabq.gov/transit/documents/pdfs/mar08sysmap.pdf">карту</a> маршрутов транспорта Альбукерке. Такой плохой карты я еще не видела. Смотришь и&#8230; ничегошеньки не понятно. Крутили-вертели и решили, что это просто детский рисунок, который выиграл на каком-то городском конкурсе для пятилетних детишек. Догадайтесь, кто был победителем?</p>
<hr />
<p><small>&copy; Lostinnebula for <a href="http://taburet.org">С Табуретом через континенты</a>, 2010. |
<a href="http://taburet.org/2010/08/16/3766">Permalink</a> |
<a href="http://taburet.org/2010/08/16/3766#comments">2 comments</a> |
Add to
<a href="http://del.icio.us/post?url=http://taburet.org/2010/08/16/3766&amp;title=Modern-art">del.icio.us</a>
<br/>
Post tags: <a href="http://taburet.org/tags/abq" rel="tag">ABQ</a>, <a href="http://taburet.org/tags/nm" rel="tag">NM</a>, <a href="http://taburet.org/tags/russian-team" rel="tag">russian team</a>, <a href="http://taburet.org/tags/usa" rel="tag">USA</a>, <a href="http://taburet.org/tags/avtostop" rel="tag">автостоп</a>, <a href="http://taburet.org/tags/mars" rel="tag">Марс</a>, <a href="http://taburet.org/tags/olya" rel="tag">Оля</a><br/>
</small></p>
<p><small>Feed enhanced by <a href='http://planetozh.com/blog/my-projects/wordpress-plugin-better-feed-rss/'>Better Feed</a> from  <a href='http://planetozh.com/blog/'>Ozh</a></small></p>
]]></description>
		<wfw:commentRss>http://taburet.org/2010/08/16/3766/feed</wfw:commentRss>
		<slash:comments>2</slash:comments>
		</item>
		<item>
		<title>LA-ABQ</title>
		<link>http://taburet.org/2010/08/06/3736</link>
		<comments>http://taburet.org/2010/08/06/3736#comments</comments>
		<pubDate>Fri, 06 Aug 2010 16:53:33 +0000</pubDate>
		<dc:creator>Lostinnebula</dc:creator>
				<category><![CDATA[Российская команда]]></category>
		<category><![CDATA[С Табуретом]]></category>
		<category><![CDATA[russian team]]></category>
		<category><![CDATA[USA]]></category>
		<category><![CDATA[автостоп]]></category>
		<category><![CDATA[Люсиль]]></category>
		<category><![CDATA[Марс]]></category>
		<category><![CDATA[Оля]]></category>
		<category><![CDATA[фото]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://taburet.org/?p=3736</guid>
		<description><![CDATA[<p><a class="shutterset_" href='http://taburet.org/wp-content/gallery/ln_usa/al3.jpg' title=''><img src='http://taburet.org/wp-content/gallery/ln_usa/thumbs/thumbs_al3.jpg' alt='al3' class='ngg-singlepic ngg-center' /></a></p>
<p>Почитали мы про автостоп Коли-Толи и забоялись. Даже посетила нас шальная мысль &laquo;а может ну ее эту Альбукерку&raquo;. От мысли этой мы все же отмахались и отправились в путь.<br />
Автостоп начался с бесплатного проезда в метро. На этом виде транспорта в Лос-Анджелесе мы экономили постоянно, потому что на входе вертушки прокручиваются просто так, билеты продает бездушный автомат, а контролеры бывают редко. Строя метро, американцы точно на нас не рассчитывали. Еще нами была выработана стратегия под названием «смывайся»:<br />
1.	В вагон нужно заходить только в среднюю дверь и, желательно, по несколько человек.<br />
2.	На остановках один смотрит на переднюю дверь, другой на заднюю.<br />
3.	Если, вдруг, заходят контролеры (а они здесь заходят именно в эти двери и выглядят очень заметно – в форме, при параде), то мы быстренько выходим через среднюю дверь.<!--more--><br />
Чтобы выбраться за пределы большого города, пришлось ехать на электричке. Кстати, здесь они совсем другие – в каждом вагоне два с половиной этажа, мощнейшая звукоизоляция и стерильная чистота. Вагонов, правда, всего четыре, а билетишка стоит 10 баксов за 15 миль. Тут мы честно попытались купить билеты. Вначале Марс со своей карточки в три попытки, потом я со своей. Не получилось – вражеская машина наши карточки выплевывала.<br />
- Ну, была не была, отмажемся если чо.<br />
Зашли, на второй этаж поднялись, около окошка уселись и давай семки щелкать. Да не просто семки, а самые настоящие русские, которые я еще с Владивостока с собой таскала. Мы с Марсом сидели спокойненько так, а Люся нервничала, по сторонам оглядывалась, и на стуле ерзала. И вот, когда уже мы совсем расслабились и на предпоследней остановке закрылись двери – в конце вагона показалась желтая форма и донеслось:<br />
-Ticket, please!<br />
Переглянувшись и молча взяв рюкзаки, опять же как настоящие славяне, мы поднялись и направились в противоположную от контролера сторону. Дошли до последней двери последнего вагона и затаились. А за нами так никто и не погнался, так как в Америке это не принято и никому даже в голову не придет, что в вагоне могут быть зайцы.<br />
Дойти до трассы нам не дал добрый дядечка. Обнаружив нас, когда мы уселись около кафурика посмотреть на карту, стал расспрашивать что да как. Долго не мог понять, куда мы едем. Ведь на английском Альбукерке звучит приблизительно так – Албукоркэ.  Потом спросил, есть ли нам 21 и хотим ли мы пиво. Мы вежливо отказались и тогда он отвез нас к выезду и указал самое хорошее для стопа место.<br />
А нас-то трое – я, Люся и Марсель. А в Америке иногда и одному нелегко кого-либо застопить. Поэтому оставляем Люсю и идем за поворот. Дошли, но не успели даже снять с плеч рюкзаки, как уже подъехала Люся с красавчиком-военным Сержио. Прыгаем в машину и любуемся водителем – счастливый американский военный всю дорогу рассказывает про себя и про свою работу, с улыбкой на лице.</p>
<p><a class="shutterset_" href='http://taburet.org/wp-content/gallery/ln_usa/al1.jpg' title=''><img src='http://taburet.org/wp-content/gallery/ln_usa/thumbs/thumbs_al1.jpg' alt='al3' class='ngg-singlepic ngg-center' /></a></p>
<p>В тот день Люся жгла. Вторую машину она застопила до Викторвиля (а это то самое место, где Коля с Толей застряли). Большой пикап, а за рулем барышня, которая с удивлением слушала про проект и периодически произносила сакраментальную фразу «Be careful in Mexico!», которую мы слышим последние несколько недель.</p>
<p><a class="shutterset_" href='http://taburet.org/wp-content/gallery/ln_usa/al2.jpg' title=''><img src='http://taburet.org/wp-content/gallery/ln_usa/thumbs/thumbs_al2.jpg' alt='al3' class='ngg-singlepic ngg-center' /></a></p>
<p>В Викторвиле мы оказались под вечер и, немного постопив, решили ночевать. Пока выбирали место, присмотрели симпатичные кустики. Но когда подошли, услышали голоса и увидели хомлессов, которые свили себе в этих кустах уютное гнездышко.<br />
На следующий день одна добрая тетя вывезла нас на 40-ю трассу (та самая, про которую все говорят: «На 40-ю попал, считай ты уже в Альбукерке»).  И уже через 20 минут остановился огромный трак, который ехал прямо в Альбукерке. И тут Марсель проявил благородство, посадил нас двоих в машину, отдал трубу и палатку и помахал ручкой на прощанье. Сам же остался один-одинешенек на жаре. Но! &#8211; Марсель оказался в Альбукерке раньше нас. А все потому, что через несколько часов наш драйвер остановился на стоянке и уснул на 1.5 часа. Затем еще 40 минут он чинил рефрижератор, ведь кулубника, которую он вез, стоила дорого и могла испортиться. А в 11.30 ночи в 150 милях от Альбукерке он сказал нам, что будет спать до утра. Нам же предложил поискать кого-то или дождаться утра где-то на улице. Вокруг пустыня, рядом трасса, а на стоянке две лавки и туалет.<br />
Сели мы с Люси на лавку и пригорюнились. Потом стали подлавливать водителей возле туалета, но везти нас никто не соглашался. Мы уже даже присмотрели для ночлега уютную кабинку для инвалидов в туалете, но забоялись, что проспим и наш водила свалит.<br />
Когда мы совсем отчаялись, к нам подошел милый дядька и спросил, чего мы тут таки сидим. Выслушав нашу историю, сказал, что их в машине трое, но если ребята согласятся, то они нас подвезут. Стремно, конечно, с тремя мужиками, но ехать надо. Идем к машине и Джонатан нас спрашивает:<br />
-Do you have guns?<br />
Отвечаю, что нет и спрашиваю есть ли оружие у них. Потому, что нас двое девчонок и мы тоже боимся.<br />
Ребята оказались очень милыми, всячески о нас заботились. А когда мы узнали, что двое из них муж и жена, мы совсем расслабились.<br />
В 4 утра нас привезли и еще часок мы прогулялись пешком по городу, а труба и палатка придали остроту ощущениям.</p>
<hr />
<p><small>&copy; Lostinnebula for <a href="http://taburet.org">С Табуретом через континенты</a>, 2010. |
<a href="http://taburet.org/2010/08/06/3736">Permalink</a> |
<a href="http://taburet.org/2010/08/06/3736#comments">No comment</a> |
Add to
<a href="http://del.icio.us/post?url=http://taburet.org/2010/08/06/3736&amp;title=LA-ABQ">del.icio.us</a>
<br/>
Post tags: <a href="http://taburet.org/tags/russian-team" rel="tag">russian team</a>, <a href="http://taburet.org/tags/usa" rel="tag">USA</a>, <a href="http://taburet.org/tags/avtostop" rel="tag">автостоп</a>, <a href="http://taburet.org/tags/lyusil" rel="tag">Люсиль</a>, <a href="http://taburet.org/tags/mars" rel="tag">Марс</a>, <a href="http://taburet.org/tags/olya" rel="tag">Оля</a>, <a href="http://taburet.org/tags/foto" rel="tag">фото</a><br/>
</small></p>
<p><small>Feed enhanced by <a href='http://planetozh.com/blog/my-projects/wordpress-plugin-better-feed-rss/'>Better Feed</a> from  <a href='http://planetozh.com/blog/'>Ozh</a></small></p>
]]></description>
		<wfw:commentRss>http://taburet.org/2010/08/06/3736/feed</wfw:commentRss>
		<slash:comments>0</slash:comments>
		</item>
		<item>
		<title>Автостоп тайм-аут</title>
		<link>http://taburet.org/2010/08/01/3703</link>
		<comments>http://taburet.org/2010/08/01/3703#comments</comments>
		<pubDate>Sun, 01 Aug 2010 03:24:13 +0000</pubDate>
		<dc:creator>las</dc:creator>
				<category><![CDATA[Российская команда]]></category>
		<category><![CDATA[california]]></category>
		<category><![CDATA[russian team]]></category>
		<category><![CDATA[USA]]></category>
		<category><![CDATA[автостоп]]></category>
		<category><![CDATA[Аризона]]></category>
		<category><![CDATA[Колюня]]></category>
		<category><![CDATA[Лас]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://taburet.org/?p=3703</guid>
		<description><![CDATA[<p>После двух дней потраченных на безуспешные попытки хоть на сколько-то удалиться от Лос-Анджелеса мы с Колюней решили разделиться. За два часа до заката, я встал на съезде на основную &#8211; 15ю трассу, а Колюня на параллельной, идущей только до ближайшего городка. Но там есть другие съезды, так что вариант &#8211; вполне рабочий.</p>
<p><img src="http://taburet.org/las/dsc_3375.jpg" width="430"></p>
<p>Коля уехал первый, хотя на Mariposa road ездит вдесятеро меньше машин, чем выезжает на основную трассу.<br />
Я тут же встал на его место и через пять минут уже сидел в кузове пикапа.<br />
Довезли меня только до границы города. Ничего, хоть какое-то разнообразие &#8211; подумал я и пошел пешком. Солнце уже садилось, жара спала, так что идти было приятно. Через полчаса я дошел до очередного поворота на трассу. На котором, встретил, кого бы вы думали? Конечно, Колюню.<br />
- Коля, ты откуда тут? Я думал, ты дома &#8211; в Киеве, &#8211; начал я с уже приевшейся шутки.<br />
<!--more--><br />
Так что ночевали мы снова вместе. Но мы твердо решили расстаться. Так что после небольшого завтрака и посещения Сети в местном Маке мы снова разошлись в разные стороны. В этот раз Коля встал у пятнадцатой, а я пошел все по той же Марипосе. Через километр меня подобрал старый автостопщик. Снова удача и снова только на несколько миль. Он высадил меня в следующем городке.<br />
- У нас есть три съезда, тебе на какой?<br />
- Давай я попробую первый. Если не понравится &#8211; дойду до второго. Сколько до него?<br />
- Миля примерно.<br />
- Ну тогда вообще никаких проблем.</p>
<p>Полчаса на первом съезде, пятнадцать минут переход, полчаса на втором&#8230;  Никакого разнообразия. Жарко, солнце печет &#8211; нет сил. Машины проезжают мимо.</p>
<p>Настала пора менять что-то кардинально.<br />
Внимательно посмотрев на карту я понял, что через несколько миль эта трасса пересекается с другой, за нумером восемнадцать. Которая переходит в двести сорок седьмую, а так, как удачно, идет как раз в направлении Аризоны (мы давно оставили мечты заехать по дороге в Лас-Вега; Аризона, Нью-Мехико, Альбукерке &#8211; твердили мы последние двадцать часов, чтобы не сойти с ума от сжигающей мозг жары).<br />
Подобный трюк со сменой трассы мы уже пробовали. С Марселем, когда ехали из Сан-Франциско в Лос-Анджелес. Тогда сработало на отлично. Проехались по легендарному первому хайвею, познакомились с отличными парнями, скушали прекрасный (и бесплатный) ужин, посетили горячие источники и, с ветерком, докатили до точки назначения.<br />
Значит сработает и сейчас &#8211; сказал я и пошел вдоль трассы.<br />
Судя по карте до перекрестка было где-то две с половиной мили.<br />
Иду. Надел солнечные очки &#8211; кайф. Во время стопа я, как-то традиционно так повелось, очками глаза не закрываю. А очень хочется иногда. Прошел около мили &#8211; вижу, развязка. Ну что же &#8211; посмотрю, как здесь дела. Выхожу на съезд и снова вижу знакомую долговязую фигуру.<br />
- Колюня, откуда ты здесь&#8230; я думал&#8230;</p>
<p>Постояли, пообщались.<br />
Пойду, говорю, пытать счастья на отвилок.<br />
На том и распрощались в очередной раз.</p>
<p><img src="http://taburet.org/las/dsc_3391.jpg"></p>
<p>Выбраться на нужную мне дорогу оказалось непросто. Пересечение двух хайвеев место защищенное от всяких педестрианов, как банк от грабителей. Кругом забор, да еще и дома построены зачем-то. С дворами. Вокруг которых, в свою очередь, тоже заборов понаставили. Но мне удалось найти незагороженный проход. Пришлось сделать крюк, пройти лишнюю милю, но я его нашел.<br />
Там, конечно, тоже было написано «Посторонним в&#8230;», но я не обратил на это внимание. Тропинка наличествует, значит люди тут ходили и куда-нибудь я выйду. Вышел. Через пятнадцать минут путешествия по раскаленной ложбине между двумя холмами. Горячий песок под ногами, жар от стенок ложбины, солнце-гриль сверху &#8211; настоящая духовка. И название подходящее &#8211; Pearl Arbor. Уж не знаю, специально буква пропущена или просто забыли.</p>
<p><img src="http://taburet.org/las/dsc_3397.jpg" width="430"></p>
<p>Наконец, передо мной была долгожданная 18я трасса. Через две минуты стояния меня окликнули. Я обернулся. У белой машины стоял сильно пожилой мужчина в татуировках и приветливо махал рукой.<br />
- Тебе куда &#8211; спросил он меня, когда я сел в машину.<br />
- В Аризону &#8211; на подходя я обратил внимание на то, что на машине Аризонские номера &#8211; удача.<br />
- По этой дороге?<br />
- Да.<br />
- А куда именно тебе нужно в Аризону?<br />
- Да куда угодно. Потому что на самом деле я еду в Альбукерке.<br />
- Почему ты выбрал эту дорогу?<br />
- А что &#8211; она идет не туда?<br />
- Туда. Но прежде чем ты попадешь в Аризону, ты попадешь в ад, если будешь ехать по этой дороге.</p>
<p>В конце концов выяснилось, что в Аризону я таки попаду. Но только в понедельник. А пока &#8211; меня приглашают погостить. На денек. Ну что же &#8211; значит так тому и быть. Трюк со сменой трассы &#8211; магия сильная. Но резулттат всегда неожиданный.</p>
<p>Так что теперь я в гостях у четырех стариков, трех собак и двух попугаев. Получаю пивной паек, кушаю бутерброды с арахисовым маслом, пользуюсь Сетью.</p>
<p>P.S. Боюсь, Колюня, что не удастся нам с тобой встретиться сегодня во Флагстаффе, как мы планировали. Надеюсь, что тебя таки увезли из Викторвилля и сейчас ты мчишь напрямую до Альбукерке.<br />
Береги табурет.</p>
<p>P.P.S. Через полчаса активного общения между мной и одной из старушек по имени Сьюзи состоялся вот такой диалог.<br />
- Можешь дать нам свой почтовый адрес, чтобы мы могли написать письмо?<br />
- Да, конечно.<br />
- Анатоли Эникен (Anikin)!!! Вау! Эникен!!! Как в звездных войнах. Ты мой герой.</p>
<hr />
<p><small>&copy; las for <a href="http://taburet.org">С Табуретом через континенты</a>, 2010. |
<a href="http://taburet.org/2010/08/01/3703">Permalink</a> |
<a href="http://taburet.org/2010/08/01/3703#comments">No comment</a> |
Add to
<a href="http://del.icio.us/post?url=http://taburet.org/2010/08/01/3703&amp;title=Автостоп тайм-аут">del.icio.us</a>
<br/>
Post tags: <a href="http://taburet.org/tags/california" rel="tag">california</a>, <a href="http://taburet.org/tags/russian-team" rel="tag">russian team</a>, <a href="http://taburet.org/tags/usa" rel="tag">USA</a>, <a href="http://taburet.org/tags/avtostop" rel="tag">автостоп</a>, <a href="http://taburet.org/tags/arizona" rel="tag">Аризона</a>, <a href="http://taburet.org/tags/kolyunya" rel="tag">Колюня</a>, <a href="http://taburet.org/tags/las" rel="tag">Лас</a><br/>
</small></p>
<p><small>Feed enhanced by <a href='http://planetozh.com/blog/my-projects/wordpress-plugin-better-feed-rss/'>Better Feed</a> from  <a href='http://planetozh.com/blog/'>Ozh</a></small></p>
]]></description>
		<wfw:commentRss>http://taburet.org/2010/08/01/3703/feed</wfw:commentRss>
		<slash:comments>0</slash:comments>
		</item>
		<item>
		<title>Калифорнийский авто-нестоп</title>
		<link>http://taburet.org/2010/07/30/3699</link>
		<comments>http://taburet.org/2010/07/30/3699#comments</comments>
		<pubDate>Fri, 30 Jul 2010 11:19:34 +0000</pubDate>
		<dc:creator>las</dc:creator>
				<category><![CDATA[Российская команда]]></category>
		<category><![CDATA[russian team]]></category>
		<category><![CDATA[автостоп]]></category>
		<category><![CDATA[афганистан]]></category>
		<category><![CDATA[калифорния]]></category>
		<category><![CDATA[Колюня]]></category>
		<category><![CDATA[Лас]]></category>
		<category><![CDATA[не везет]]></category>
		<category><![CDATA[сша]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://taburet.org/?p=3699</guid>
		<description><![CDATA[<p>Уже почти сутки висим с Колюней где-то на границе Лос-Анджелеса. Вышли к трассе вчера около 4 часов дня и до семи загорали на одном месте (фотография ниже по тексту как раз оттуда; вдали, меленько &#8211; Колюня). Присмотрели уже было подходящую для ночевки канавку, и тут остановились два парня и подобрали нас. Они сразу сказали, что провезут нас только few miles. Иногда &laquo;фью&raquo; оказывается тридцатью-сорока милями, но в этот раз миль было действительно немного &#8211; около двух.</p>
<p><img src="http://taburet.org/las/dsc_3346.jpg" width="430"></p>
<p>Высадили они нас в кустах прямо на гигантской развязке, откуда мы еще минут сорок выбирались ближе в нужной нам пятнадцатой трассе. Зато по дороге мы поели винограда, что оказалось весьма кстати, поскольку пить хотелось очень, а вода уже кончилась.<br />
<!--more--><br />
&laquo;Ближе&raquo; &#8211; это еще не значит на трассу. Подошли мы к нашей &laquo;родимой&raquo;, а она за забором. И до ближайшего съезда мили две-три. Однако вдоль трассы с нашей стороны тоже идет дорога, раз есть дорога &#8211; можно остановить кого-то. Что мы и сделали буквально с третьей попытки (на фоне предыдущего зависона я счел такую удачу чудом). Остановившийся водитель довез нас только до съезда (те самые две мили), но я на большее и не рассчитывал. По дороге успели поговорить о политике. Немного.<br />
А потом водитель спросил &#8211; Сколько вам лет?<br />
- Тридцать два.<br />
- А мне двадцать семь &#8211; сказал Колюня.<br />
- Вы родились в СССР?<br />
- Да.<br />
Водитель помолчал немного, а потом сказал &#8211; Я ваш сосед. Я из Афганистана.<br />
Честно говоря, я даже не нашелся что сказать. Вроде я к той войне отношения никакого не имею, но как-то неуютно стало.</p>
<p>Ночевали мы в кустах возле трассы, окруженные дорогами со всех сторон.<br />
А теперь зависаем на этом самом съезде вот уже три часа. Надеюсь, что нам сегодня все-таки повезет.<br />
Точнее&#8230; нас повезут.</p>
<hr />
<p><small>&copy; las for <a href="http://taburet.org">С Табуретом через континенты</a>, 2010. |
<a href="http://taburet.org/2010/07/30/3699">Permalink</a> |
<a href="http://taburet.org/2010/07/30/3699#comments">No comment</a> |
Add to
<a href="http://del.icio.us/post?url=http://taburet.org/2010/07/30/3699&amp;title=Калифорнийский авто-нестоп">del.icio.us</a>
<br/>
Post tags: <a href="http://taburet.org/tags/russian-team" rel="tag">russian team</a>, <a href="http://taburet.org/tags/avtostop" rel="tag">автостоп</a>, <a href="http://taburet.org/tags/afganistan" rel="tag">афганистан</a>, <a href="http://taburet.org/tags/kaliforniya" rel="tag">калифорния</a>, <a href="http://taburet.org/tags/kolyunya" rel="tag">Колюня</a>, <a href="http://taburet.org/tags/las" rel="tag">Лас</a>, <a href="http://taburet.org/tags/ne-vezet" rel="tag">не везет</a>, <a href="http://taburet.org/tags/ssha" rel="tag">сша</a><br/>
</small></p>
<p><small>Feed enhanced by <a href='http://planetozh.com/blog/my-projects/wordpress-plugin-better-feed-rss/'>Better Feed</a> from  <a href='http://planetozh.com/blog/'>Ozh</a></small></p>
]]></description>
		<wfw:commentRss>http://taburet.org/2010/07/30/3699/feed</wfw:commentRss>
		<slash:comments>0</slash:comments>
		</item>
		<item>
		<title>Пропка</title>
		<link>http://taburet.org/2010/07/19/3661</link>
		<comments>http://taburet.org/2010/07/19/3661#comments</comments>
		<pubDate>Mon, 19 Jul 2010 17:39:53 +0000</pubDate>
		<dc:creator>mars</dc:creator>
				<category><![CDATA[Российская команда]]></category>
		<category><![CDATA[С Табуретом]]></category>
		<category><![CDATA[1 highway]]></category>
		<category><![CDATA[101 freeway]]></category>
		<category><![CDATA[автостоп]]></category>
		<category><![CDATA[пробка]]></category>
		<category><![CDATA[сша]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://taburet.org/?p=3661</guid>
		<description><![CDATA[<p>автор: Mars<br />
В знак солидарности с белоруссами мы тоже решили застрять на хайвее и затряли. От Сан-Франциско до Лос-Анжелеса около 400 миль. Которые мы надеялись преодолеть за один день.  На вчерашний вечер насколько  мне известно расклад был такой. Пара: КолюняОля преодолели 20 миль и остановились где то в окресностях Сан Жозе(San Jose) пара:ТоляМарс преодолели около 80 миль и заночевали около городка под названием Солинас. Сегодня утром проторчав там еще пару часиков мы поехали в сторону хайвея номер один который поменьше. Зато по нему можно гулять пешком, он вдоль моря так, что теперь новый план. Нужно приехать в Лос Анжелес через неделю. Всем привет!    </p>
<hr />
<p><small>&copy; mars for <a href="http://taburet.org">С Табуретом через континенты</a>, 2010. |
<a href="http://taburet.org/2010/07/19/3661">Permalink</a> |
<a href="http://taburet.org/2010/07/19/3661#comments">4 comments</a> |
Add to
<a href="http://del.icio.us/post?url=http://taburet.org/2010/07/19/3661&amp;title=Пропка">del.icio.us</a>
<br/>
Post tags: <a href="http://taburet.org/tags/1-highway" rel="tag">1 highway</a>, <a href="http://taburet.org/tags/101-freeway" rel="tag">101 freeway</a>, <a href="http://taburet.org/tags/avtostop" rel="tag">автостоп</a>, <a href="http://taburet.org/tags/probka" rel="tag">пробка</a>, <a href="http://taburet.org/tags/ssha" rel="tag">сша</a><br/>
</small></p>
<p><small>Feed enhanced by <a href='http://planetozh.com/blog/my-projects/wordpress-plugin-better-feed-rss/'>Better Feed</a> from  <a href='http://planetozh.com/blog/'>Ozh</a></small></p>
]]></description>
		<wfw:commentRss>http://taburet.org/2010/07/19/3661/feed</wfw:commentRss>
		<slash:comments>4</slash:comments>
		</item>
		<item>
		<title>Китайский автостоп</title>
		<link>http://taburet.org/2010/06/10/3418</link>
		<comments>http://taburet.org/2010/06/10/3418#comments</comments>
		<pubDate>Wed, 09 Jun 2010 22:13:40 +0000</pubDate>
		<dc:creator>mars</dc:creator>
				<category><![CDATA[Российская команда]]></category>
		<category><![CDATA[С Табуретом]]></category>
		<category><![CDATA[russian team]]></category>
		<category><![CDATA[автостоп]]></category>
		<category><![CDATA[Китай]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://taburet.org/?p=3418</guid>
		<description><![CDATA[<p>автор: mars</p>
<p>Проблема китайского автостопа как правило заключается в непонимании. Конечно, если вы владеете китайским, то сможете объяснить все, что вам нужно и не нужно, но много ли вы видели таких, кто владеет.<br />
	И если даже удалось объяснить, что ни на самеле, ни на автобусе, ни на поезде, включая бронепоезда, ни на лодке вы не поедете и вы уже в машине, то это еще не все.<br />
И даже если машина, в которой вы находитесь едет туда, куда нужно то, это еще не все. 	Конечно, если машина едет в нужный вам город, то можно расслабиться, но вот, что делать, если вам нужно, например,  не в тот город, куда едет водитель, а дальше. Вот здесь поможет наскальная живопись. Ну, если скалы нет, то можно и листочком бумаги воспользоваться. И нарисовать вот такую не сложную схемку:<br />
<a class="shutterset_" href='http://taburet.org/wp-content/gallery/mars_june/cimg1908.jpg' title=''><img src='http://taburet.org/wp-content/gallery/mars_june/thumbs/thumbs_cimg1908.jpg' alt='cimg1908' class='ngg-singlepic ngg-none' /></a></p>
<p>На которой нарисован хайвей, номер которого написан посередине(G8511, который, кстати, соединяет Китай с Лаосом). Поворот в не нужный город перечеркнут. Внизу иероглифами написан город отправления, вверху нужный город.     </p>
<hr />
<p><small>&copy; mars for <a href="http://taburet.org">С Табуретом через континенты</a>, 2010. |
<a href="http://taburet.org/2010/06/10/3418">Permalink</a> |
<a href="http://taburet.org/2010/06/10/3418#comments">One comment</a> |
Add to
<a href="http://del.icio.us/post?url=http://taburet.org/2010/06/10/3418&amp;title=Китайский автостоп">del.icio.us</a>
<br/>
Post tags: <a href="http://taburet.org/tags/russian-team" rel="tag">russian team</a>, <a href="http://taburet.org/tags/avtostop" rel="tag">автостоп</a>, <a href="http://taburet.org/tags/kitay" rel="tag">Китай</a><br/>
</small></p>
<p><small>Feed enhanced by <a href='http://planetozh.com/blog/my-projects/wordpress-plugin-better-feed-rss/'>Better Feed</a> from  <a href='http://planetozh.com/blog/'>Ozh</a></small></p>
]]></description>
		<wfw:commentRss>http://taburet.org/2010/06/10/3418/feed</wfw:commentRss>
		<slash:comments>1</slash:comments>
		</item>
		<item>
		<title>Стопы-стопы-автостопы</title>
		<link>http://taburet.org/2010/05/27/3385</link>
		<comments>http://taburet.org/2010/05/27/3385#comments</comments>
		<pubDate>Thu, 27 May 2010 04:05:38 +0000</pubDate>
		<dc:creator>Lostinnebula</dc:creator>
				<category><![CDATA[Российская команда]]></category>
		<category><![CDATA[С Табуретом]]></category>
		<category><![CDATA[russian team]]></category>
		<category><![CDATA[автостоп]]></category>
		<category><![CDATA[Китай]]></category>
		<category><![CDATA[Марс]]></category>
		<category><![CDATA[Оля]]></category>

		<guid isPermaLink="false">http://taburet.org/?p=3385</guid>
		<description><![CDATA[<p> автор: lostinnebula</p>
<p><a href="http://taburet.org/wp-content/uploads/2010/05/CIMG1655.jpg"><img src="http://taburet.org/wp-content/uploads/2010/05/CIMG1655-300x225.jpg" alt="" title="CIMG1655" width="300" height="225" class="aligncenter size-medium wp-image-3386" /></a></p>
<p>Подвозили нас в Лаос китайские дальнобойщики. Великолепная восьмерка на 4х машинах. Вальяжные, непринужденно болтающие, они беспрерывно  улыбались и фотографировали все на своем пути и были больше похожи на иностранных туриков, чем на водителей большегрузных автомобилей. Подошли к нам на заправке, увидели заветную надпись в блокноте (название приграничного города на китайском) и согласились нас подбросить. Еще нам помогло волшебное слово «о ло сы», означающее «русские». Действует безотказно — любят уж очень китайцы русских. Слово это надо произносить в течении 5-10 минут после знакомства в тот момент, когда китаец чета говорит вам в вопросительном тоне. И совершенно не важно, что именно он спросил: «Как пройти в библиотеку?» или «Почему без пилотки?», надо отвечать «о ло сы». После этого все — вас уже любят.<br />
Эти дальнобойщики нас вообще-вообще полюбили, как родных.<br />
Вначале мы ехали в разных машинах и нам разрешали переговариваться по рации. «Оля, все в порядке?» &#8211; спрашивал меня Марс. «Да, все отлично — китайцы не обижают &#8211; один баранку крутит, другой слушает музыку и подпевает: Ай лав ю, Бейджин» &#8211; отвечала я.<!--more--><br />
Часик мы так проехали и давай обедать. Тут-то мы и попробовали самые настоящие китайские блюда, которые едят самые настоящие китайцы. До этого ведь как котята слепые тыкались-мыкались в этом странном разнообразии заморской хавки. Денег с нас не взяли, посадили в одну машину, угостили конфетонами и повезли дальше.<br />
Уснула (заднее сидение в фуре — лежанка). Будит меня Марс со словами «Оля, вставай, будем арбуз кушать». Остановились, арбуз едим, просят нас и мы фоткаемся с ними по очереди, русские слова за нами повторяют и смеются. А мы наблюдаем и переговариваемся: «Вот этот у них бригадир», «А вот этот «бодряк» плотно сидит на китайском зеленом чефире», «И у этого шрам на шее почему-то»&#8230;<br />
Так и ехали мы с ними до самого вечера. На ночь они нас тоже покормили в ресторанчике на берегу речушки. Самогон китайский предлагали. Мы попробовали &#8211; некрепкий и вонюченький, поэтому много пить не стали.<br />
Наутро эти добрые люди под белы рученьки проводили нас на границу, помогли поменять деньги и улыбнулись на прощанье. Мы их благодарили. Молодому «бодряку» я подарила феньку, а бригадиру досталась бутылка русской водки.</p>
<hr />
<p><small>&copy; Lostinnebula for <a href="http://taburet.org">С Табуретом через континенты</a>, 2010. |
<a href="http://taburet.org/2010/05/27/3385">Permalink</a> |
<a href="http://taburet.org/2010/05/27/3385#comments">3 comments</a> |
Add to
<a href="http://del.icio.us/post?url=http://taburet.org/2010/05/27/3385&amp;title=Стопы-стопы-автостопы">del.icio.us</a>
<br/>
Post tags: <a href="http://taburet.org/tags/russian-team" rel="tag">russian team</a>, <a href="http://taburet.org/tags/avtostop" rel="tag">автостоп</a>, <a href="http://taburet.org/tags/kitay" rel="tag">Китай</a>, <a href="http://taburet.org/tags/mars" rel="tag">Марс</a>, <a href="http://taburet.org/tags/olya" rel="tag">Оля</a><br/>
</small></p>
<p><small>Feed enhanced by <a href='http://planetozh.com/blog/my-projects/wordpress-plugin-better-feed-rss/'>Better Feed</a> from  <a href='http://planetozh.com/blog/'>Ozh</a></small></p>
]]></description>
		<wfw:commentRss>http://taburet.org/2010/05/27/3385/feed</wfw:commentRss>
		<slash:comments>3</slash:comments>
		</item>
	</channel>
</rss>

